Ви не спішіть рости, мої онуки,
У вас обох дитинство золоте
І я ще хочу взяти вас за руки,
Завести в сад, де дерево цвіте.
Ваші роки нехай ідуть поволі,
Батьки, щоб довше молоді були,
Додайте літ і дідусевій долі,
А вам роки, щоб килимом лягли..
Самі ж гризіть науку, як належить,
На сильних крилах здійснюйте політ,
Бо ваша доля від цих крил залежить,
Я лету зичу вам до сотні літ!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311739
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.02.2012
автор: Віталій Назарук