У пустотливій маячні нічної стужі,
Мороз замальовує на склі холодні ружі.
Між безпристрасних пелюсток зоріє пиха,
Ажурність білих гілочок, плоїться з тиха.
Вони весніють вітражем, між віть колючих,
Леліючись у промінцях льодин пекучих.
Їх Морозонько-садівник підживить груднем,
І заплете в тугий вінок північним студнем…
Та по обіді зла зима, добріша стане -
Буяння мармурових руж, в плачі розтане.
Лапаті снігові джмелі учинять свару,
За бурульковий потічок, троянд нектару.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311580
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 05.02.2012
автор: Осіріс