Комусь шлях долі вселяють зорі,
А ти стежками вкладаєш вірші,
Хтось запитає Тебе: "Навіщо?" .
Мабуть, це знають лиш сили вищі
В небес просторах.
Комусь шлях долі встеляє слава,
А ти готовий іти крізь терня,
Ти сієш слово, мов правди зерна,
Що проростають і палять скверну
І все лукаве.
Ти Донкіхотом ідеш по світу,
У грудях носиш юнацьке серце,
У своїм слові - вогонь із перцем,
У небо крила Твої простерті,
Лише б летіти.
В пустелях світу самотні душі
Завжди шукають оазу щастя...
Хай небо сипле Тобі лиш ласки,
Щоб став Ти жити, неначе в казці,
Світися дужче!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311507
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.02.2012
автор: валькірія