Забуть мене, забуть,забуть..
Назад ніщо вже не вернуть
Порвалася минулого струна
Тепер і я один і ти одна...
*********************
Ну як мені тебе забути..
Твої обійми запальні,
Хоч знаю – нам не повернути
Не те що ночі, навіть дні.
І хоч давно ми вже розстались
Не можу іще забути,
Як ми з тобою зустрічались
Хоча ніщо вже не вернути…
Переді мною твої очі
Такі ласкаві, чарівні
Стрічаюсь з ними я щоночі
Сумую я без них всі дні.
Збігає час і все минає,
Та почуття мої живі,
Не можу я тепло забути,
Яке ти дарував мені,
Тепло усього твого тіла
І ніжність твоїх сильних рук
Не можу.., як би не хотіла
Забути.., як і серця стук
Цілунки твої ніжні і гарячі
І тихий шепіт…наче увісні…
Невже тебе я більше не побачу?!
Та видно так судилося мені.
Усе минає, все проходить,
Ніщо не має вороття,
Чому ж кохання не відходить,
Ще й досі у полоні я.
Ти мені ще й досі снишся,
Тебе я бачу наче наяву,
Хоч знаю – ти не повернешся,
Не знаю тільки – як я ще живу..?!
Так ніби вдвох з тобою були,
Кругом не було ні душі…
Про нас чомусь усі забули,
Лишили вдвох нас на Землі.
І тут мене ти покидаєш,
Тебе не хочу я винити,
Розбитий келих не з’єднаєш,
Ніщо не можна вже змінити.
Прощай! Спасибі, що ти був
Та не проси тебе забути,
Хоча мене ти вже забув
Та я не можу все спалити!!!!!
́
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311284
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.02.2012
автор: Настя Ковал