Судомить у грудях.
Бракує повітря.
Злітають у небо жалі.
У світі, по вінця людської облуди,
Не зрадить лиш вітер
І тінь.
Я спрагла й голодна.
Повітря ковтаю.
Насправді - бракує тепла.
Впустити у серце тебе я вже згодна,
Хотіла б згоріти
До тла.
Летять в небі круки,
Та вже не тривожусь,
Позбулась душа самоти.
Нарешті в обіймах сплітаються руки,
Ми разом спроможні
Іти.
Бажання і пристрасть
На двоє помножим,
Торкнемося янгольських сфер.
По хвилях життя пропливем літ зо триста,
Усе переможем
Тепер!
Торкнися вустами,
Наповнись по вінця,
Любов - то найкращий наш лік.
Кохай без вагання мене до нестями,
Бо я - твоя Жінка
Повік!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311130
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.02.2012
автор: валькірія