життя - самозгораюча свіча
крихка спіраль в прозорій колбі
вмирати - надто дивне хобі
напоготові камінь і печать
привалюй світе у гробниці тій
загиблу тріснуту зім’яту
бо хто за неї дасть заплату -
святоша? грішник? лицедій?
марія марта дві сестри сумні
сльозами гріють вхід печери
там їхній брат лежить померлий
а то не лазар - я - здалось мені
і знов-таки свічу відлив господь:
уся опутана бинтами
душа приходила до тями
під оклик: лазарю виходь!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310272
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.01.2012
автор: Рідний