Вишиває багрянцем зоря
Білі хмари і заспане небо.
На озера,ліса іполя
Накидає мереживну шаль.
Вбрала сукню рожеву земля
І кольорів їй інших не треба.
День новий вже крокує здаля,
І сховалася ночі печаль.
Срібну хвилю в високій траві,
Гонить вітер у чистому полі.
У росі,мов у крапельках крові,
Заіскрилася нова зоря.
Заспівали в кущах солов`ї,
Стислось серце з солодкої болі.
Як знайти мені слово у мові,
Щоб сказати про клич журавля?
Пахне сіном і свіжим вапном,
Пахне листям зіпрілим з загати,
Пахне теплим парним молоком,
Що у хату понесла вже мати.
Над бомбетлем за довгим столом
Нахилилась стіна з образами,
Пов`язали їх рученьки мами
Вишиваним лляним рушником.
Заклопотана мила рідня,
А над хатою чується клекіт.
Тягнуть дзьоби до сонця лелеки,
Та над комином куриться дим.
Батьківщино маленька моя,
Ти усерці породжуєш трепет
І здолавши дороги далекі,
Я не можу натішитись цим.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309534
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 27.01.2012
автор: Павлусик-Кузмяк Олег Мико