Трихвилинна тиша болить сильніше поранення,
в мені тече щось сливове, можливо, уже й не солодке.
Підопічною стала, скинувши долі усі зобов'язання -
трішки легше, коли є хтось мужніший за тебе удвоє.
Мені прикро ставати навколішки перед вибором:
псуватись далі чи бігти далеко кілометрами звідси.
Ти мовчиш , і , начебто, тримаєш моє тіло силою,
хоча навіть повікою однією не ворушиш з місця.
Поговори зі мною. Подай руку чи штовхни подалі.
Я запам'ятаю цей момент як черговий натяк совісті.
Пішохідною зеброю полежу під колесами жалю.
Очевидно, так краще, аніж упиратись твоїй жорстокості.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309402
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.01.2012
автор: Іванна Шкромида