Що це сьогодні небо розквітло,
так не сміялось ніколи ще сонце,
так не співало ніколи ще серце,
що плакати лиш саме воно звикло.
Слідами моїми ступаєш,слідами,
ти йдеш ,і в очах нема протиріччя,
слідами які я лишав на узбіччях,
по стежці ,що ділить долю між нами.
Я вірив тобі і кожного ранку,
приносив ромашки,красиво-невинні,
й чекав що полюбиш,не мавши причини,
уперше й назавше,аж до останку.
Сьогодні зібрала з собою всі речі,
й пішла ти за мною, тиха й не сміла,
і цілувала мене,як тільки уміла,
під небом,що падало ніжно на плечі...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309387
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.01.2012
автор: Межа реальності