Воїнам УПА
Маруся бігла швидше й швидше.
Рвалося серденько з грудей.
До лісу було щораз блище,
Та враз побачила людей.
А чи свої,а може німці?
Помилуй Боже - москалі.
Зламались ноги у колінцях,
Грудьми припала до землі.
Хапала сніг гарячими устами.
Не чула холоду,лиш жар в лиці.
Гранату,списану дрібними рівчаками,
Затисла у малесенькій руці.
В думках життя швиденько бігло.
Ось школа,друзі і батьки,
І хлопець,що кохала ніжно,
І рідного села садки.
Оце й усе.Багато це,чи мало?
Та й скільки ж то того життя?
Згадала враз,як милого кохала.
Невже це все й немає майбуття?
Життя важке,та все ж життя
І так приємно дихати й любити.
Вкрадалось в душу каяття,
Хотілося ще жити,жити,жити.
Батьків як шкода,і сльоза
Змарнілим личком швидко збігла.
Не обійшла і їх біда,
На старості усеж настигла.
І руку батька теплу і тверду,
Що так високо підкидала
Й науку батьківську життеву не просту,
Із щемом в серці теж згадала.
Все більше чути кроки по снігу,
Все голосніша чужа мова
Маруся втислася в траву,
Лиш на життя,до смерті не готова.
Ні не обійдуть.Що ж пора.
Сірпнула за кільце замерзлими пальцями,
І знов в обіймах рідного двора,
Й згадалося,як пахнуть руки мами.
P.S.
У небо сіре снігове
Дивилися погаслі очі
І різнотрав`я лугове
Стискали пальчики дівочі.
Хохлушка,глянь,совсєм дітя!
Ушла із жизні бєзоглядно.
Троіх парнєй угрохала зазря.
Повєсіть би чтоб нє било повадно.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309347
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 26.01.2012
автор: Павлусик-Кузмяк Олег Мико