Приїхав...Глянув...І воскрес -
Спустився янгол мій з небес
Твій погляд з неба...Як спасіння
Здолав я кілометри невезіння.
Від буденності і смутку втікав щосили
До радості...Під поглядом якої мліли
Десятки,сотні,мільйони,
Злітались всі,забувши про кордони...
Два дні...Немов година,
А кожен день немов хвилина.
Не розумію часу біг невпинний
Розвіяв морок поцілунок півхвилинний...
Благав я вітру,аби дув у спину,
Благав я Бога,щоб зберіг дівчину,
Благав я світу,аби звів нас знову,
Благав тебе,щоб поглядом звела додолу...
Не відпустила...Вберегла кохання,
Можливо надвідверте це зізнання...
Та що робити в таку мить
Коли незчуєшся як щастя пролетить
Повз тебе,як блискавка у небі грозовому
Як самота зреве,у силі грому!
Як пролетять в розлуці роки
Якщо забудемо зробити оті кроки
Що розділяють нас з тобо.
І погляд твій,коли втрачаю раду над собою...
ПропАде...Зникне назавжди
Зведе мене могутнє почуття вини,
Що стримав порив у собі -
Не крикнув:"Стій,не йди!
Залишся!Погляд подаруй...
Не треба слів!Цілуй,цілуй!
Мене без впину..."
Радію я,малюючи в уяві цю картину,
О,Боже!Дай здійснитись мрії цій
А не сховай у пам*яті моїй,
Бо втрачу сенс життя...Загину...
Не відпускай з цим поглядом дівчину...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308838
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.01.2012
автор: Турист