Я так живу...Й нікого не питаю
Яка для мене вірна путь,
І щастя,як знаходжу,але знов втрачаю
Ту істину яка втікає в каламуть....
Я так живу...По правді намагаюсь
Все падаю в дорожній пил
Та раз у раз на ноги підіймаюсь,
Але ж колись забракне сил...
Я так живу...І вірую у Бога,
Що завше поруч йде отець
Знайдеться той кого шука небога.,
Цей той,який колись ішов на смерть...
Я так живу...Крізь ніздрі втягую життя,
А кожен вдих заводить серце,
Щораз сильніш у грудях відчувається биття
І кров шумить...Шумить у кілогерцах...
Я так живу...Та довіряю друзям
Яким не страшно підставляти тил,
Це ті які у близьким крузі
Знесуть у небо без орлиних крил...
Я так живу...Ненавиджу закони
Цю клітку правил і ідей,
Що лиш кидає між людьми кордони
Руйнуючи які загинув Прометей.
Я так живу...Кохаю до шалених дій
Таке кохання треба кожному здобути
Щосили плюнути на всю абсурдність мрій
У власний бік фортуну повернути...
Я так живу...Для когось дігтем
В його солодкому медовому житті,
Що м*ясо виковирюючи нігтем
У грішника пекельному кипить котлі...
Я так живу...Плювати на минулі вчинки,
Це камінь лиш,що не дає пливти
Пора вилазити з м*якенької перинки
Й доводити,що ти це дійсно ти....
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308837
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 24.01.2012
автор: Турист