Встромлю дріт смутку під шкіру
І з нього вузли сплету
Бо нехтую потребами тіла
Душа ж ще має мету
Той смутку дріт не ржавіє
Від крові стає він колючим
В душі ж папороть розцвітає
Отже зустріч неминуча
Ще трохи й серце прокинеться
Відчувши твою любов
Й на добре погане все зміниться
І в тіло повернеться кров
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308721
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.01.2012
автор: Андре Ільєн*