Сплітається в світі цім чорне і біле,
Любов і ненависть, могуть і безсилля,
Зневіра і мрії, падіння і злети....
За грань зазирають віками поети.
І Ти зазираєш за грань мого серця -
А я ще ніким не приборкана досі.
Освідчень твоїх не боюся відвертих,
Готова сказати самотності - "Досить!".
Щось дивне й бентежне у венах пульсує
І збурює думи й без того шалені.
Чи крихітку щастя Тобі принесу я?
За гранню ночує любов незбагнена.
Як янгол нам стежку до щастя покаже -
Ми пристань душі віднайдем дуже скоро.
Й колись, як Ти мрієш, вовчицею вляжусь
Тобі я на груди, приборкавши гонор...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308371
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.01.2012
автор: валькірія