Мить

Усе  що  було  не  здублюєш  
Емоцій  тих  вже  не  відчуєш,  
І  погляд  той...Лише  в  думках  
А  почуття  в  одних  словах...  

В  житті  керує  неповторність  
В  її  руках  краса  й  потворність,  
Брехня  і  правда...Мрії  
Лише  у  ній  живе  надія....  

Як  зір  однакових  немає  
Наступний  день  щось  відрізняє  
Миттєвість  лиш...Була  й  нема  
І  гіркота...За  ті  несказані  слова...  

В  минулому  вже  згаяна  хвилина  
Зникає  з  пам*яті  ота  людина,  
З  якою  б  усі  біди  подолав...  
Картаєшся...Чого  ж  ти  промовчав?!  

Та  мандри  в  часі  у  книжках,  
А  у  реальності  безумний  страх  -  
Що  все  в  залежності  від  миті,  
Від  долі  мат...всі  карти  биті...  

До  кого  ж  мовити?...Молити?  
Щоб  йоту  цю  не  загубити,  
Бо  кане  в  морок  забуття,  
Абсурд:секунда  -  зламане  життя...  

Порадник  є  один  -  у  грудях,  
Він  може  помилятись  в  людях,  
Та  мить  оцю  ніколи  не  проспить  -  
Немов  метелик  крильцями  затріпотить...

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308195
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.01.2012
автор: Турист