Нахиляюсь, доторкуюсь вій,
І неквапно, нервійно, не зразу,
Спраглих губ моїх суховій
Упірнає у тиху оазу.
Ось безодня – бездоння і безмір,
Перехоплює дух від падіння.
Мить – і вже розчинюся і щезну
В снобажаннях або в сновидіннях.
Ось зіниці у карій короні,
Там огниться чуттів стоголосся.
Обережно зсуваю до скроні
Неслухняне пасемко волосся.
Перенісся м’яка сідловинка,
Ледьтремтіння у кутиках рота,
Брівки місяцева половинка…
Все досяжне, осяжне, навпроти…
Шал над світом заметів-завій,
Я ж, сповитий жагою заложник,
Заблукаю у паростях вій –
Неуважний хмільний подорожник.
2004 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308067
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 21.01.2012
автор: Олексій Ганзенко