Коліс залізних ритм жаріє.
І пульс розбурхує моток.
У невідомість потяг їде,
Везе у вирій збір думок.
Хтось вірить в диво. Невіжений.
Останні гроші за квиток!
І в голові його непевній
Лиш мрія досягти зірок.
Хтось у відрядження. В турботах.
Людина проклинає всіх.
Оточуючих, світ, роботу.
В руках чарчина - "оберіг".
До родичів комусь дорога.
Здорові сумки. Як на рік.
"Радітимуть" свати з порога,
Але все ж приймуть, бо то гріх.
Ось мати з сином. Лепетує!
Здається, добре все...Омана!
Одна вона цим світом снУє,
Притулком марить з сином мама.
А хтось кохання залишає.
Сльозами сповнена душа.
Це бій - на смерть, на виживання.
Раз вистоїш - вона твоя.
Все далі запливає потяг.
Все більше чує молитв Бог.
І пощастить тому, хто з горя
Собі потрібний взяв квиток.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307932
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.01.2012
автор: Нюта С.