Доленьки нитки сплелись,
Серце так прагне увись,
Чому ж ти ідеш на дно?
Може тобі все-одно?
Та жевріє ще життя,
Все зрозумій до пуття,
А потім уже молись:
Падай чи рвися увись!
Воленьку вільну цінуй
Та днів своїх не марнуй,
Бо дані вони на раз,
І кидатись ними – фарс!
Не так вже багаті ми,
Щоб розкидатись людьми,
Що можуть нас зрозуміть
І днями, в яких щастя мить!
Доленьки нитки сплелись
Єдина з тобою вись, -
Твоя найжаданіша мить,
Вільно обрати й любить!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307883
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.01.2012
автор: Алеха