Розхристана, в білій спідниці,
З морозом кружляє зима.
Стривожено дзвонять синиці -
Під снігом поживи нема!
І вже до людської оселі
Летять здобувати харчі.
Пісні в сніговій невеселі,
Ще й холод проймає вночі.
Живуть по-під стіхою змалку
Синиччині родичі в нас.
Затіють то бійку, то сварку,
Проте не їдять про запас.
І чорні, немов сажотруси,
До комина грітись летять.
Їх холод до цього примусив
І треба його подолать.
А сніг усе падав і падав -
Білесенька ковдра пухка
Вкривала поля і левади,
Звисала, росла на гілках...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307848
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 20.01.2012
автор: Дощ