...здається вона починає втрачати невинність самотніх ранків...
кладе старі монети на очі усім привидам із дитинства
щоб вони міцно спали...
жити часом легше із тимчасових розрахунків
тимчасових коханців ...
більшість вважає тебе святим якщо ти зумів пережити вічність
хоча це насправді енний десяток холодних ночей...
і світло плаче сльозами воску на підсвічник...
розуміння часу і свободи - одна із найкорисніших панацей...
ти відчуваєш що кроки стають відважнішими а серце спокійнішим
по різні боки зими твоє серце і її сподівання
вона нікому насправді ніколи не присвячувала свої вірші
а тим паче тому кому говорила "останній"...
найчесніша брехня це своєчасне звільнення від заборон
складати слова у послідовності до бажання натовпу
на вулицях які бережуть її запах ще й досі крейдою намальований
кордон....
вона так наївно чекатиме
що сни обірвуться на твоїй подушці перш ніж
ти встигнеш їх зрозуміти...
і дивлячись крізь вікна автостанцій на зими
що так легко втрапляють у людські душі
вона не дозволить тобі померти на пів дорозі
до самого себе...
це так важливо вчитись з кожним роком
відчувати все менше непотрібу в своєму світі...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307017
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.01.2012
автор: Poetka