Попелилося сонце на прузі,
Попелилося серце (чи хтозна?)
Як ішла ти в оточенні друзів,
Мовчазна і на диво серйозна.
Відступив, поступився, затнувся,
(Скільки літ я тебе не торкаюсь!)
Відступився, пустився, зігнувся.
От і знову комусь поступаюсь...
Пам’ятаєш: багаття між луків,
І вино і заквітчана постіль,
Шал любові, і губи і руки,
І цвіркун, і безмежжя, і простір...
Пам’ятаєш... докори, образи,
І підозри і кпинів уколи.
Ти мене розлюбила не зразу,
Я тебе, не надійся – ніколи.
Знаю, знаю: не дужий, не бравий,
Неласкавий, нелагідний, грубий,
Неправдивий, нечесний, непра́вий...
(Пам’ятаєш багаття і губи?)
І стояв я чужий і нічийний,
І на тебе дивився, сторонню...
Тільки погляд метнула нищівний,
Наче постріл контрольний у скроню...
2004 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306916
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.01.2012
автор: Олексій Ганзенко