Я плутаюсь в думках нестерпних,
блукаю сліпо серед них.
І зрозуміть себе не в силі,
стою немов я на крихкій брилі.
Хотіла б час я зупинити,
і все тоді чисто змінити.
З нового аркуша листа,
почати наше забуття.
Годинник йшов, секунди плили,
і ми кохання розгубили.
В думках лишилась я одна,
де виходу із них нема.
Стежки й дороги вдаль ведуть,
думки в мені блукають.
І в лабіринті жгучих слів,
я виходу вже не шукаю.
Весь світ для мене став чужим,
пекучим і нестерпним.
І повертатися сюди,
не хочу, він став темним.
Боюся нових почуттів,
не хочу їх я відчувати.
Бо сірості холодних днів,
Не зможу більше покохати.
Моя душа всього боїться,
і гине серце з кожним днем.
Щасливі миті не вернуться,
і шлях закритий в мій едем.
Я плутаюсь в думках нестерпних,
і виходу із них нема.
Я не шукаю його, марно,
тепер для мене світ - нудьга.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306434
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.01.2012
автор: Анна Беляева