Так під дощем іскриться сніг,
Що тихо й болісно вмирає.
І недоречний зараз сміх:
Природа спокою бажає.
Вже дощ із вітром відлетів,
Дарма чекаємо морозу.
Ще буде низка сірих днів,
Якщо повірити прогнозу.
Та знаю я - скінчиться рік,
І знову рік новий настане.
Він принесе і сльози, й сміх,
Цвістимуть київські каштани.
Колись в бузкових вечорах
Сп’янію знову від кохання.
А нині тихо рік вмира,
Приходить мить його остання.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306346
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.01.2012
автор: Копачівна