Моє життя немов той дивний сон.
А я у нім закутана в тумани.
І біль й зневіра йдуть з ним в унісон.
Розчарування перейшло усі кордони.
Не знаю я тепер куди іти.
І по якій дорозі прямувати.
Я розгубила все і без мети.
Не хочу нову стежку я шукати.
Як і раніше йтиму по старій.
Терни усі на ній мені відомі.
Надіюсь, що колись мені й на ній.
Вогник надії подарує ясний промінь.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305696
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.01.2012
автор: STRANIERA(Кошіль Надія)