Що відчуваю й коїться зі мною ?
Що ? Не знаю … .
Наче попіл гіркий стався частиною мене
Напевне темне й світле в обрис запеленаю
Безсилий й всемогутній , хто ж ту правду віднайде ?
Вже сам не свій , то радісний , то смутний
То син небес , то пекла вірний раб
Окутаний невіданням , заблукший
Блукаю тихо й голос мій ослаб
Не знемагаю я від світлих почуттів
І не печаль оперезала моє серце
Напевне просто все настало , як хотів
Та лиш не можу я сприйняти все це
Дощі минуть лишивши слід по собі
Заквітчані надіями чужими
Безликий й блудний – і в оцій подобі
Мені б не стати поряд з ними
Із тими , що клянуть безперестанку
Життя – буття , чекаючи кінця
Чи зазирають в вену , чи в порожню аж до ранку склянку
З душі забувши вигрібсти сміття
По той бік , крізь тумани правди
Побачу вкотре твого серця світло
І не причиню вже нікому кривди
З тобою поруч завжди ж в серці літо
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305613
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.01.2012
автор: Андре Ільєн*