Та , що народжує сніг
Й ті , що обожнюють сльози
Їм не збагнути усіх
Їхнє життя в стилі прози
Але воно водночас
Квітне часу навздогін
І лиш торкаються нас
Журні мелодії з їхніх судин
Ті , що любителі сліз
Й та , що снігомати
Навіть якби світ навпіл тріс
Ви б мусили існувати
Дарувати вологу печалі
Чи болі заметіль
Від щастя сльозу пускати
Й радістю сніг звідусіль
Як вам живеться дволикі
Десь у тім незнанім краю
Роси – ну ті , що потім сльози , квіти – ті , що снігами стали
Мабуть збираєте їх у раю
Барвами крові – схід сонця
Не страшно , а просто стигло
Наливає місяць по вінця
Щоб не заснуть , як не дивно
Багато довкола й в середині кожного
Не знаного і не збагненного
Ще більше мабуть жаданого
Не здійсненного , потаємного
Та все можливо побачити
Почути , відчути , торкнутись
І цьому світу віддячити
Коли душа в серце спокій пустить
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305610
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.01.2012
автор: Андре Ільєн*