Зомліли квіти , весною вкрилось літо
І як тут не радіти ? Як не згоріти ?
Під рясний сонця промінь
Поставлю власне тіло
Хай жарить шкіру пломінь
Й витають тіні кволо
Розвяжу вузол часу
Замотаний не мною
І слів забуду назви
Й розвіюся із лускою
Із тирсою минулого
З лускою сьогодення
А з інеєм майбутнього
Розмова про таємне
Не те , щоб заборонене
Не те , щоб небезпечне
Про те , що призабуте вже
Про те , що безкінечне
Й одною з тем буде
Душа , або ж бездушшя
Я оберу тебе
Бо ж ще не бачив кращої
Чутливості звичайного
Що у твоїх очах
Похвальності незнаного
Ми це знайшли в ночах
Це так , бо ти душа
А я ж просто бездушник
І все це не з проста
Я наче кволий лучник
Мабуть не ту лозу
Я обирав для стріл
Й зірвав чужу сльозу
І серце на розстріл
Хоч знав , що так буде
По правді цьому радий
Незнане щось веде
А ти лиш тільки згадуй
Ще не зомлівші квіти
І ночі без дощу
Зумій радіти світу
Я раджу , не прошу
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305245
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.01.2012
автор: Андре Ільєн*