Сидів поет ридаючи й п'ючи із горя
Ні музики куплет, ні якихось інших творів
Лише тьманий силует
Що наяву, хоча, можливо, перебрав напою
Й крива усмішка аккомпануючи прокльонам:
"Іди звідси геть..."
Та мара непохитна, вона застигши до митця очей
Немов вампір, уп'явшись в горло,
Схиливши голову набік із кам'яним обличчям
Глядить з пустих зіниць, наповнених замерзлим морем...
А той напівбожевільний чоловік, із тілом Аполлона
Зіщулившись на стільці благає Бога
Й вряди - годи поглядає перед себе
Чи ще стоїть оте утілення краси Венери...
Лягає на свічках вогонь,
Хоча в кімнаті щільні штори
Стоять самотньо писарський стіл і стілець
І все... і більше тут нічого...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305196
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.01.2012
автор: Сильчук Назар