Багрові весла тиші
Несуть удаль мій човен,
Десь у підпіллі миші
Спілкуються без мови.
Червоні руки сонця
Гребуть в тремтінні вітру,
Що ніс мені лоскоче,
I свіжість з неба сипле.
Величні стяги квіток
Розлилися на небі,
Немов рожеве світло,
Немов у ранах Лебідь.
Кров капає на землю,
Стікає нам під ноги,
Ламає мозку греблі,
Зростає в тихі кроки
Думок,
Зірок
I співу
Дерев,
Озер
I Трав
В країні солов’їній,
В мелодії світань.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304668
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.01.2012
автор: Харіс