…

Чистий  лист  освячений  чорнилом
Що  із  душі  просякнутий  єством
Й  в  очах  читається  безсилля
Обвуглене  пучком  думок...
Із  зашморгу  вже  сонце  тліє,
Але  мотузка  оповита  склом
Ще  не  час!  Проб'ють  години!
І  серця  механічний  стук
Не  кожен  та  не  завжди  зрозуміє
Твій  плач  скалічених  зіниць
Ми  й  так  нічому  не  навчились
А  лезо  далі  ріже  пальці  рук...
Літаючи  по  межи  скель  високогір'я
Людина  увічнює  свій  путь
Та  забуваючи  про  нетрі  низовини
Вона  потоне,  залишивши  лиш  вітру  шум
Доносять  ці  журбливі  хвилі  голосіння
Мільйонів  наляканих  сердець,
Які  благають  небесного  спасіння
Хоч  за  життя  не  цікавив  їх  Творець...

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304419
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.01.2012
автор: Сильчук Назар