Зворушена зорями,що вбрали небо,
Покликавши місяця в гості до себе,
І вітром,що вийшов гойдати дерева
Чорнісінькі,голі,без серця і крева.
Мені шепотів:"Розправляй швидше крила!
Летімо зі мною,раз мене узріла!
Побачиш ти гори,ліси і смереки,
Ніколи ти ще не була так далеко.
Летімо зі мною,нікого не має
Від мене сильнішого,всяк поважає,
І всяк тобі скаже,що вітер зимовий
Побачив півсвіту й супутник чудовий.
Ось місяць підтвердить!Бач,рогом хитає?
Він мій побратим і всі подвиги знає,
Що я поназвершував,маючи силу...
Летімо зі мною,бо я-швидкокрилий!"
"Ні,вітре,ти є не надійний товариш,
Бо холодом вієш і холодно зрадиш,
Гуляєш цим світом,не знавши спокою,
Я тільки з віконця милуюсь тобою.
Ні,вітре,лети,ти повік одинокий,
За те весь цей світ чарівний і глибокий
Належить тобі,бо лиш ти маєш крила
Сильніші,ніж в птаха,а ще твоя сила
Все рушить,все крушить,коли ти сердитий.
Ні,краще з тобою мені не летіти!
Вітрець,прилітай краще влітку,із сонцем,
Я буду чекати з відкритим віконцем."
Зворушена зорями,що вбрали небо,
Покликавши місяця в гості до себе,
Зворушена світом і його зимою,
Стою і милуюсь земною красою.
04,01,2012
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304378
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.01.2012
автор: Руслана Сапронова