Нещасливе дитинство
Плями кров простирадла
Ми побачили близько
Те що було замало
Нещасливе дитинство
Малі очі вбухали
І ми вірили дійсно
Що себе не вбивали
Тихі траурні ночі
Ранок дикого сміху
А вони все не хочуть
Вірить в нашу утіху
Плачуть діти і плачуть
А батьки все не знають
Вже не діти і значить
П'ють їб***ся й бухають
В голові п'яний вітер
І у серці відраза
Ми тоді були діти
Ми не будемо разом
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304354
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.01.2012
автор: zap