Змиритись з тим, що ти зникаєш,
Немов туман від променів весни.
Вагатися у тому, що кохаєш
Й нема у твоїх вчинках новизни.
Останнім часом все тебе заносить
І сам не знаєш, що би ти хотів,
І ти не чуєш, моє ж серце просить,
Щоб ти спинивсь, в безодню не летів.
Не сердься, я все розумію
І вчити тебе жить не в праві я,
Бо хто тобі така – далека мрія,
Яка здається тихо догора.
І дивне відчуття, що вже не гріє
Тебе крізь ночі віддана любов.
Що твоє серце вже не розуміє,
Що ти мене втрачаєш знов і знов.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304110
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.01.2012
автор: never