Теперішнє минуле і майбутнє
Невірогідний біг нерозірваних ліній
По них ступають босоногі люди
Несуть в кишенях пригородні зміни
Ступають гордо наче перші квіти
Весни повівів теплих і сміливих
Як дикі птахи ловлять в руки вітер
Плекаючи на небеса надію
І кожний крок і кожна мить надії
Зникає в хвилі що іде за ними
Десь наодинці з вірою у мрію
Стає життя намистом темно синім
А люди йдуть проходять біля себе
Обличчя усміх серце невідкрите
І чути тільки крил зламаних трепіт
У тих хто намагається злетіти
А часу лінії незнані та манливі
Біжать у даль зникають в невідомим
І засинають люди в їх обіймах
І падають на землю непритомні
Остання хвиля що прямує в вічність
Останній крок поставлений у небо
І подих замирає у повітрі
І затихає серця вірний клекіт
Теперішнє минуле і майбутнє
Стають одним світанком словом миттю
Душі і тіла відкривають сутність
Життя і часу, гри тіней і світла
Стають одним утворюючи простір
Для крил людських щоб їх з землі підняти
І десь на обрії де розквітає сонце
Люди у небо як птахи летять
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303936
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.01.2012
автор: Харіс