Засміялася рима
В барвах ніжного трунку.
Твої очі-волошки,
Твої очі-дарунки...
І сміялась діброва,
Все ще ніжно-зелена...
Залиши один погляд
Таємничий для мене...
Ха1 ця казка барвінку
Ще продовжиться трошки.
В оченятах, мов небо,
В твоїх очках - волошках...
Пила трунки весна
З очок синього неба,
І барвінок сміявсь
У долонях у тебе...
Сон п’янкий пролетів
Тихо зграйкою листя.
Осінь сипала вслід
Своє жовте намисто.
Замість щастя, як в сні,
Мрія тихо шуміла...
Я ж чекала казок,
Я ж чекала й любила...
І волошки зів’яли,
Хоч цвіли в садку трошки.
Не для мене були
Твої очі-волошки...
Тільки бризнуло світлом
Вранці літо востаннє,
Зашуміло, мов казка,
Зацвіло на прощання...
Та й у нього гасила
Та струнка королева
Ніжні очі-волошки...
Лиш не сині... Рожеві...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303184
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.12.2011
автор: Оля14