Пів року не було дощу
Та ось пройшов, накапав в душу.
І сам того не зрозумів
Присутністю, долю поета зрушив.
І знову аркуш шелестить ,
Скрипить перо, а серце плаче.
А плед , що зігріва лиш мить,
Був, як провісник у невдачах.
Враз чути шурхіт на дворі,
Крики сови, чи виття кішки.
А може то душі моєї крики,
Що потихеньку помирає по-ночі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302854
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.12.2011
автор: Вразлива