Щаслива казка бризне у надію,
Веселий вальс прокинеться від сну.
І, як завжди, рожевий слоник з мрії,
У посмішці шукатиме весну.
Він – просто казка, вмита і щаслива,
Яка живе усупереч усім,
Моє маленьке ніжне й тихе диво,
Мій сонячний джерельно-милий дзвін...
І кліпають рожеві оченята,
Що тільки-но прокинули від сну:
«А де тут в барвах літа відшукати
Чарівну невмираючу весну?».
Тут так казково світить сонцем листя,
Співає літо, грає аметист.
І я сплітаю слонику намисто,
Уплівши в квіти розум, щастя й хист.
Мій слоник юний полетить у весни,
І довго ще цвістиме, мов дощем,
В його рожевих оченьках небесних
Щасливий і гарячий ніжний щем.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302842
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.12.2011
автор: Оля14