Упаду на замріяні ранки,
Де співає вітрисько-гімнаст.
Я відчую зелені світанки,
Які з хрускотом ллє хлоропласт.
І в замріяних барвах криниці
Довго питиму росяні сни,
Розбуджу золотаві очиці
У метилових фарбах весни.
Хай сміється душа веселкова,
Хай радіє бажання зі сном.
У волошках прокинеться слово
Таємничих тонких лізосом.
І повітря летітиме чисте,
Зорі будуть, неначе метил.
Я занурюсь у ранки барвисті,
І додасться окрилених сил.
Буде сяяти небо зелене,
Щоб усе синім літом цвіло.
Ніжне сонце, мов жовта евглена,
Аш-два-ошки візьме на крило.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302841
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.12.2011
автор: Оля14