Я не дозволила тобі себе любить.
Я не хотіла марити тобою.
В ту доленосну світанкову мить
Тебе не ощасливила жагою.
"Іще не час, - подумала, - ще рано!"
Із пристрасних обіймів утекла.
І навіть в грі інтимного дурману
Цю грань переступити не змогла.
Образила? Можливо. Розумію.
Передчуваю: більше не прийдеш.
Та зраджувати принципам не вмію.
Тоді себе зненавиджу. Еге ж.
Так, самолюбство в мені торжествує. -
Твоє ж, принижене, руйнує почуття.
Шепчу до серця. Та воно не чує.
В моєму ж - біль, печаль і каяття.
Вдягнулось в хмари небо голубе.
Даремно я прояснення чекаю.
Як важко було не пізнать тебе!
Ще важче - зрозуміти, що втрачаю...
14.12.11р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302642
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.12.2011
автор: *ИРЕНА*