Шлях іммігрантки сама собі обрала.
І клітку з поневірянь сама сплела.
На нім я стежку не одну стоптала.
Та те, що я шукала, не знайшла.
Розлуки біль я мов полин ковтаю.
Вінок із мрій і сподівань вже в'яне.
І об каміння ноги обдираю.
Навколо мене лиш густі тумани.
Не каюся, не плачу, не тікаю.
З моєї ненадійної дороги.
Майже забула, що на ній шукаю.
Та оббиваю всеодно чужі пороги.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302640
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.12.2011
автор: STRANIERA(Кошіль Надія)