О, Господи, що твориться з людьми.
Ходять темні та сумні.
Радіють, лиш тому, що бачать.
Живуть в лукавстві та у злі.
Програма тут для них своя,
Відхилення від правил не буває,
Й до церкви ходять у свята.
До Бога моляться буває.
О, люди, на мить задумайтеся ви!
Та скільки ж може це тривати.
Народжуватись і помирати -
Дано це не завжди.
Настане час й погасне іскорка у вас
Запалена Творцем в свій час.
І ви, як бульки на воді
Розійдетесь в небутті.
Покайтесь, та моліться Богу.
Прийміть Його в серця свої,
Та запаліть вогонь любові в ньому.
Лиш це - спасіння на землі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301976
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.12.2011
автор: Akim