Я не впевнений, що намалюю тобі
Безтурботне, солодке майбутнє,
Та напевно талант є у моЇй стопі
Залишати під слідом щось путнє.
Я покину світ рано, але накінець
Я залишу нетліннеє слово,
Що як чорний, та більш ніж тугий ремінець,
Прославляти будЕ рідну мову.
Та не камінь я! Зв'яну в могилі і все.
Не чекай, що залишиться тіло.
Та зостанеться те, що кохав над усе
Це папірне, просвітницьке діло.
Обирай, що бажаєш! Зі мною іти?
Чи прожити спокійно, багато?
Найцінніші й найбільші у світі кити
Не завжди лиш у фарбі й строкато!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301813
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.12.2011
автор: Андрій Конопко