Життя летить зі швидкістю в прогрес,
Міняється Земний екватор.
Вся святість й чистота летить в регрес,
Це все я бачу крізь ілюмінатор!
Стоять у канделябрах негаснучі свічки!
Запалені від Божого вогню!
В єдине – ціле об’єдналися річки,
А я століттями навколішках стою!
Моє волосся стало білим снігом,
В застиглих зморшках радісне обличчя,
Мій час займається спортивним бігом,
НЕ оминаючи Земні узбіччя!
А я стою, неначе воскова фігура,
І образ мій був різьблений віками,
Позаду мене ще якась статура!
Яка говорить з власними Богами…
Фрагменти із життя – як чорна плівка,
Блимають , як безколірний світлофор!
З народження нам зроблена прививка,
І чорний Янгол зло складає у Люксор!
Усюди є музеї воскових фігур,
Між ними, завмираючи, іду і я,,,,
Позаду повно загадкових, неземних статур,
А серед них – із зморшками моя!
Життя летить зі швидкістю в прогрес,
Міняється земний екватор!
Люксор з лиця Землі не щез!
Я все це бачу крізь ілюмінатор!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301735
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.12.2011
автор: Sukhovilova