Зараз ти поруч і я затамую лишень подих в легенях
Щоб не випустити ні краплинки свободи разом із зимою
Її там мало як і часу який десь там на дні холодної склянки
Твоєї недопитої текіли і мого звичного латте...
Я знаю,що колись я буду сповідатись ночами подушці,
І все що було спихатиму на випадок долі або просто на емоції,
Я знаю,що потім я скажу що ми лише були актори
В яких по житті написані не сумісні банальні чужі ролі ...
Я знаю …але мені настільки байдуже,нехай довкола тріщать по швах дні,
Нехай все валиться …ну і що я знаю що потім буду писати лише прозу
Не має все значення , лишень щоб перестав годинник показувати час
Він так безжально рахує години до реальності нашого метаморфозу
Хочеться щоб календар запамятав чотири години зими на моїх вустах
І ці миті коли ти подихом зігрівав мої змерзлі від буденності руки
Коли венами пульсує гарячий глінтвейн і ти торкаєшся ніжно мого волосся
З продам своє ім’я …лишень би з тобою,з тобою я дихаю...з тобою жива…
Давай зупинимо час…хоча нам і цього буде замало…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301631
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.12.2011
автор: MADLEN