Безцінний мій товаришу Ювачов
з впевненістю залізобетона стверджуюю вам
що не Іван Іванич а я
найліпший самовар
бо сам варю, сам калатаю
сам врешті сьорбаю
ці кульбабові вина, безсокирові навіть каші
я люблю і цілую глухі кути за всіх краще
бо знаю нічого не стане інакше
світ наповнений вже по вінця
шквалом рецесій, смертей, депресій
прокидаєшся і вганяєш себе у відчай
що ти один
ще один безтолковий інформносій
тиняєшся, скачеш ,мучишся
більшість своїх годин
з боку в бік
гризеш свою кістку свободи вибору
то гризи
і зубами тримай язик
скільки бразилій, солярису навкруги
абсурд екзистенції
підставні пальоні реальності
дрібні жалюгідні потуги втікти від нудьги
трафаретної каторги
повпирались в товари та послуги
тільки ти волоцюга й блудяга, господи,
ану віддавай всі мої борги.
цей квиток на вічний замкнутий зоопарк забери
я думав що виріс,але навколо велетенські діти
громовладно смокчуть льодяники
боюсь той гіганстький малюк,
проковтне мене й оком не кліпне
він певно майбутній політик
чи то пак маньяк, конокрад, орк
бувай Україна і Оклахома
Ми всі сон великого Сома
у якого сьогодні прізвище Йорк.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301543
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 22.12.2011
автор: Snail