Всі журавлі давно злетіли в вирії,
Під чорним листям сховано печаль
Того, хто дивну казку собі вимріяв -
Крихку й звабливу, схожу на кришталь.
У казці тій - кружля самотнім символом
Той журавель, що ключ свій загубив,
У вічнім леті крила стали сивими,
Якби ж тоді летів, як всі, якби?...
Нема тепла, звивається хурделиця,
Гніздо замерзло, лід його покрив.
Куди ж тепер самотній птах оселиться?
Мовчать про це розлючені вітри.
Під чорним листям слід навіки згублено,
Мотив знайомий з давніх нам давен...
Важливо - зберегти, що справді любе нам
Й літати в парі з іншим журавлем!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301200
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 20.12.2011
автор: валькірія