Життєвими заметами іду,
Гріхами втомлена, ступаю,
Для себе Бога я повітрям уявляю,
Що ним наповнено усе:
Дерева, квіти, люди.
Тільки чому вдихаю я його
В півподиху, а не на повні груди?
Благословення жду і жду чудес
Але коли до Тебе, Господи, молюся,
Чомусь завжди покаятись барюся,
Найперше просьби висловлю свої
Й благання.
А каяття в гріхах?
Невже це річ остання?
Життєвими заметами бреду,
Іду і падаю, ніяк не підведуся,
Покаюся й на твоє зранене плече,
Святий Ісусе, обіпруся.
Бо тільки ти один
З колін нас можеш підвести.
Прошу, благаю:
– Господи прости!
Болонья, 18.04.2006
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300949
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.12.2011
автор: Ольга Струтинська