Чого ти, Господи, мене на перехресті залишив?
Щоб кожен, хто іде топтав ногами?
Врятуй мене! Немає більше сил
Боротися із долі вітряками.
Я знаю, Боже! Грішна, грішна я,
І у гріхах своїх я щиро каюсь,
З тобою говорить негідна я,
А я ще милості твоєї сподіваюсь.
На перехресті долі грішниця стоїть,
До неба руки у благанні підіймає.
Людська байдужість огорта її –
Що заслужила, те і має.
Проходять мимо всі, зарозумілі і чужі,
І кожен в серце їй стрілу болючу посилає.
О, схаменіться люди! Руку простягніть!
Хай кине камінь той, хто сам гріха не має.
Немов билинка, я на всіх вітрах стою.
Благання шлю – я жити хочу, жити!
Врятуй мене, о Боже! І допоможи,
Бо більше нікого мені просити.
Валдініо, 11.11.2002
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300943
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.12.2011
автор: Ольга Струтинська