В цій жорстокій розлуці забула я смак поцілунку.
День за днем я викреслюю з свого життя,
І черствіє душа без любовного трунку,
І ніхто не говорить – ти у мене, кохана, одна.
І вже срібна в волосся вплелась павутина,
Про любов говорити немов не з руки,
А я, як раніше, жадаю почути – ти у мене єдина!
Не підвладні коханню роки.
Аби діти мої у достатку жили,
Я розлуці жорстокій себе посвятила
Але чи оцінить хтось – хто і коли
Чи вартують ті гроші ціни, яку я заплатила?
Заплатила сльозами гіркими в нічній тишині,
А в волосся нова все плелась павутина,
Через роки розлуки ледве чутно лунає здаля:
– Ти у мене єдина...
Валданіо, 11.05.2005
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300641
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.12.2011
автор: Ольга Струтинська