Закриті двері, тиха ніч,
Не впущу в дім нікого,
Аж раптом хтось постукав,
В чому річ?
Не хочу я візиту твого!
Лягла у ліжко. Стукіт знов.
Ти не даєш заснути!
Відкрила двері .Тихо .
У венах б’ється кров.
І стукіт серця чути….
В під’їзді тихо, як і вдома,
Повітря сколихнулось….
Хтось спить у ліжку,
Мабуть це дика втома,
І в сон я повернулась……..
Лягла у ліжко. Запах квітів
Із вітерцем зайшов.
Накрила тілом щось маленьке,
Запам’ятала щастя миті,
Коли до мене сон прийшов!
Вночі не бачила я снів,
Хтось помолився, щоб не спала,
Можливо, це була і я,
Можливо той, хто захотів
Що б я заснути не давала.
Черговий ранок. Знову тиша.
Як швидко ніч пройшла.
У ліжку тільки я одна,
Тривога бігла, наче миша,
Сніданок ранішній знайшла.
Лягла на місце, ще тепленьке,
Зігріте зоряним коханням,
Туман осів від аромату квітів,
Лишив мене комок маленький,
А місце передав зітханням.
У смутку дні мої минали,
Ніхто не стукав в двері,
А серце у крові тонуло,
І очі від любові не палали,
Удома – наче у готелі.
Підлога стала мов вугілля,
Розбилась знову склянка!
Причина й наслідок у змові,
Я б випила б якогось зілля,
Це є любов? Чи це захцянка?
У двері хтось постукав знов!
Повіяв вітерець легенький,
А на порозі я одна,
Навколо тихо .У душі любов,
У ліжку – мій клубок маленький!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300632
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.12.2011
автор: Sukhovilova